Увійти

ФПУnews

Увійти

ФПУnews
  • Європейським цінам – європейську зарплату
  • Профспілки вимагають парламентських слухань по газу і тарифам.
  • Житлові субсидії від держави – це радянський «собес»
  • Альтернатива високим цінам – високі зарплати!
  • Черга за субсидіями – це приниження для працівників!
  • Низькі зарплати – це гальмо розвитку країни!
  • Заможні працівники – сильна держава!
  • РОБОТУ! ЗАРПЛАТУ! ГІДНЕ ЖИТТЯ!
  • Людині праці – гідну зарплату, а не субсидії!

Висвітлення української соціальної роботи в закордонних наукових журналах

20 вересня, 2017, 12:04

Поділитися

«Розчарування чи рух уперед? Українська соціальна робота в умовах «гібридної війни» – стаття під такою назвою зовсім нещодавно побачила світ в «Європейському журналі соціальної роботи». Її автор проректор з наукової роботи Академії праці, соціальних відносин і туризму, доктор політичних наук, магістр соціальної роботи Тетяна Семигіна.

Стаття ґрунтується на результатах дослідницької роботи, проведеної у 2014-2016 роках, і знайомить із різними етапами конфлікту на території України, викликами, що постали унаслідок гібридної війни, ставленням людей до діяльності соціальних працівників тощо.

«Вона порівнює практику соціальної роботи в Україні з досвідом інших країн, які переживали збройні або політичні конфлікти (Грузія, Балканські країни), демонструє важливість діяльності волонтерів, громадських організацій і міжнародних проектів на перших етапах війни, неготовність забюрократизованої системи соціальних послуг до гнучких підходів, продовження традиційної постсоціалістичної політики, орієнтованої на пільги та грошові виплати, замість упровадження сучасних програм допомоги і інтеграції», – каже Тетяна Семигіна.

Тема є, безумовно, гострою для України, зазначає автор. В ній виявляються проблеми в організації соціальних послуг і в підготовці соціальних працівників для роботи з тими, кого зачепив збройний конфлікт на території України. Соціальна робота як практична діяльність завжди і скрізь вчиться на уроках і на тому, як долати проблеми, інколи відповідати на неочікувані виклики. І тому критичний аналіз українських уроків цікавий читацькій аудиторії європейських соціальних працівників.

Про те, що тема цікава європейській аудиторії свідчить і те, що від подання статті в грудні 2016 до її прийняття, минуло менше шести місяців. І це дуже гарний результат, іноді чекати доводиться набагато довше.

Поважні іноземні видання мають досить суворі вимоги до статей, практикують подвійне сліпе рецензування (коли рецензенти не знають, хто автори рукописи, а автори отримують анонімні рецензії), публікують статті безоплатно, але після ретельних перевірок і доопрацювань тексту.

«Що для цього потрібне? По-перше, потрібно провести цікаве дослідження, і інтерес до того, що відбувається в Україні, насправді величезний. По-друге, стаття має бути написана добротною академічною англійською мовою. По-третє, рукопис має виразно відповідати вимогам, які висуває конкретний журнал, його напрямам і редакційній політиці – розповідає Тетяна Семигіна.

Потрапити в такі журнали досить важко. Але, як зауважує Тетяна Семигіна – не втрачати надію, та вміти критично оцінювати свої матеріали. Це можуть не всі. Чимало вітчизняних науковців йдуть іншим шляхом.

«На жаль, в Україні почала поширюватись практика публікації в «іноземних виданнях», які по суті є спільними виданнями українських університетів із якимись східноєвропейськими центрами. У них друкують статті українською чи російською мовою за чималеньку оплату з автора. Критерієм є формальна відповідність вимогам щодо структури рукопису та вчасна оплата за публікацію. Є також і інші «паразитуючі» на науковцях закордонні журнали, зокрема, й ті, що видаються англійської мовою. Тому, в принципі, опублікуватись не складно, якщо є гроші. От тільки «визнанням» навряд чи це можна назвати», – зауважує Тетяна Семигіна.

Що стосується вимог поважних видань, науковець визнає, деякі підходи іноземних колег варті того щоби їх переймати. Наприклад, вимогливі підходи (з перевіркою на оригінальність, подвійним сліпим рецензуванням, виразним структуруванням статті) з 2017 року почали практикувати у «Віснику Академії праці, соціальних відносин і туризму».

Дається, відзначає Тетяна Семигіна, непросто. Але, цей крок фактично знайомить вітчизняних науковців з міжнародними правилами публікацій дослідницьких матеріалів. І це є край важливим моментом, адже багато науковців не публікують свої матеріали за кордоном, лише через те, що не знають як працювати з такими виданнями. А тому – треба вчити.