Увійти

ФПУnews

Увійти

ФПУnews
  • Європейським цінам – європейську зарплату
  • Профспілки вимагають парламентських слухань по газу і тарифам.
  • Житлові субсидії від держави – це радянський «собес»
  • Альтернатива високим цінам – високі зарплати!
  • Черга за субсидіями – це приниження для працівників!
  • Низькі зарплати – це гальмо розвитку країни!
  • Заможні працівники – сильна держава!
  • РОБОТУ! ЗАРПЛАТУ! ГІДНЕ ЖИТТЯ!
  • Людині праці – гідну зарплату, а не субсидії!

Переведення працівника – міфи та закон

01 червня, 2017, 18:12

Поділитися

«Новий Трудовий кодекс перетворить українців на рабів» – такий головний меседж усіх критиків документу. Один з моментів, який, на їх думку, це підтверджує – статті про переведення працівника.

«Статья 65 проекта позволяет работодателю переводить работников на другое место работы (даже в другой город) без их согласия.» – каже Голова Всеукраїнської незалежної профспілки «Захист праці» Олег Вернік.

«По сути, «раба» или даже весь цех, а то и все предприятие, например, из Львовской области захотят перевести в Луганскую. Если откажутся – увольнение.» – зауважує Голова Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець.

«Ст. 67 проекта предусматривается, что работника можно «отдать в люди» на 3 месяца. При этом география перевода законодательно не ограничена (может быть другая область или даже страна), а социальные гарантии (например, предоставление временного жилья) не закреплены. Согласно ст. 82 законопроекта, перевод от одного работодателя к другому может быть и бессрочным, но для этого понадобится согласие работника. Однако если человек отказывается от перевода, это может стать причиной увольнения.» – додає юрист ГО «Трудові ініціативи» Олена Михальченко.

Залякуючи цими заявами людей, «критики» знову жонглюють формулюваннями, видираючи фрази з контексту та навіть плутаючи терміни з різних статей. Адже якщо взяти повний текст – вся їх «критика» розсиплеться як картковий будиночок.

Розберемо по черзі. Проектом передбачається, що умови трудового договору можуть змінюватися внаслідок переміщення або переведення на іншу роботу працівника.

Стаття 64 законопроекту надає роботодавцю можливість перемістити працівника без його згоди на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій самій місцевості, доручити роботу на іншому обладнанні в межах його трудової функції, якщо це не протипоказано за станом здоров’я, без зміни істотних умов трудового договору.

Але якщо змінюються умови транспортної доступності, а це наявність транспорту загального користування і звичайної для цієї місцевості витрати коштів і часу на проїзд (переміщення) від місця проживання до місця роботи, то  згода працівника необхідна.

Статтею 65 законопроекту встановлюються загальні правила щодо переведення працівника. По-перше, переведення може бути як тимчасове, так і на постійну роботу. По-друге, переведення дозволяється тільки за письмовою згодою працівника, за виключенням з цього правила переведення працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, для запобігання або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також усунення інших обставин, які становлять або можуть становити загрозу життю чи умовам життєдіяльності людей. Однак при цьому враховується стан здоров’я працівника, а оплата праці здійснюється за виконану роботу, але не нижче середнього заробітку за попередньою роботою. До речі, ця норма є в чинному Кодексі законів про працю – стаття 33.

Отож, брехня номер раз – ніхто не дає роботодавцю право переводити працівника будь куди без його згоди, окрім виключень. Без згоди можна лише перемістити, але лише в одній місцевості. Скоріш за все «критики» просто «переплутали» терміни та статті.

Брехня номер два – про звільнення працівника, якщо він не погодиться на переведення. Знов таки плутанина в термінах, в законопроекті ані слова про звільнення людини, що відмовляється від переведення (окрім переведення на іншу роботу на підставі медичного висновку, але там зовсім інші умови, і взагалі це окрема стаття). Звільнити можна лише робітника, що не погоджується на переміщення. Тут документ чітко встановлює підставу, за якою роботодавець має звільнити такого працівника, – за скороченням штату.

Цікавий факт – начебто працівнику немає різниці з яким формулюванням його звільнять. Але це лише до того моменту, коли він не прийде до центру зайнятості. Адже, якщо працівник звільнився за власним бажанням (здебільшого саме такий варіант зараз пропонують роботодавці), то допомогу він почне отримувати лише на 91 день. А якщо, за скороченням штатів, то набагато раніше, та ще й роботодавець повинен йому виплатити вихідну допомогу.

Йдемо далі.

Статтями 67 та 82 законопроекту, які так критикує пані Михальченко, визначено наступне.

67 стаття дозволяє роботодавцю тимчасове переведення працівника в разі простою (тимчасового зупинення роботи, спричиненого відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для її виконання, невідворотною силою або іншими обставинами) за його згодою на роботу до іншого роботодавця з оплатою праці за виконану роботу за умови дотримання гарантій збереження середньої заробітної плати. Строк такого переведення не може перевищувати трьох місяців.

Отож, в законопроекті чітко прописано, що на три місяці перевести працівника до іншого роботодавця можливо лише у разі тимчасового зупинення роботи на підприємстві. Зазвичай у таких випадках працівників відправляють у неоплачувані відпустки, рідше – за час простою виплачується дві третини тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). А згідно з цією нормою – працівник може працювати і отримувати середню заробітну плату, яку він отримував до переведення, якщо у іншого роботодавця оплата за виконану роботу буде нижчою.

Тепер знову про те, про що «експерт» забуває нагадати. В чинному КЗпП також є така норма – стаття 34. Вся різниця в тому, що там максимальний термін переведення 1 місяць.

Згідно 82 статті:

«Працівника за його згодою може бути переведено на роботу до іншого роботодавця за погодженням між роботодавцями. Працівнику, запрошеному на роботу в порядку переведення до іншого роботодавця за погодженням між роботодавцями, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.».

Ця норма передбачає можливість працівнику на більш пільгових умовах змінити роботодавця. Наприклад, працівник знайшов більш оплачувану роботу або новий роботодавець зацікавлений в такому працівникові і працівник бажає перейти на роботу до іншого роботодавця. В такому випадку обидва роботодавця мають домовитися між собою і звільнення працівника відбувається за переведенням від одного роботодавця до іншого. Зараз така підстава звільнення є у чинному КЗпП – пункт 5 статті 36. При цьому запрошеному працівнику гарантується укладення трудового договору у нового роботодавця. Ця норма також є у чинному КЗпП – стаття 24.

Висновок простий, якщо читати статті законопроекту повністю, а тим паче порівнювати їх з чинним КЗпП, то твердження, що «люди стануть рабами» стають повною нісенітницею. Адже, всі ці норми про переведення працівників є і в чинному Кодексі, але його «рабським» чомусь ніхто не називає.