Увійти

ФПУnews

Увійти

ФПУnews
  • Європейським цінам – європейську зарплату
  • Профспілки вимагають парламентських слухань по газу і тарифам.
  • Житлові субсидії від держави – це радянський «собес»
  • Альтернатива високим цінам – високі зарплати!
  • Черга за субсидіями – це приниження для працівників!
  • Низькі зарплати – це гальмо розвитку країни!
  • Заможні працівники – сильна держава!
  • РОБОТУ! ЗАРПЛАТУ! ГІДНЕ ЖИТТЯ!
  • Людині праці – гідну зарплату, а не субсидії!

Душа протесту. Яку субкультуру створюють профспілки

11 жовтня, 2019, 15:36

Профспілки існують більш ніж півтора сторіччя. І за ці роки їх протестна енергія не тільки захищала права робітників, але і створила власну субкультуру з  гаслами, впізнаваними візуальними атрибутами та піснями. Особливо піснями.

Своїй популярності протестна музика багато в чому завдячує  Піту Сігеру – легенду американського фолку. З років Другої світової він збирав величезні аудиторії, співаючи профспілкові пісні кінця ХІХ, початку ХХ сторіччя. Піт був заарештований за неповагу до Конгресу (втім, провів у тюрмі 4 години, вийшовши під заставу). Був одним з найяскравіших активістів руху за права афроамереканців у 60-их. А ще прожив 94 роки, до останніх днів давав концерти, не змінював своїх протестних поглядів та виступав на захист найманих працівників і всіх пригнічених груп. “Solidarity Forever” у його виконанні стала головним гімном трейдюніонів англомовного світу. Пісня, до речі, є в українському перекладі.

У Британії голосом профспілок 80-тих стали панк-рокери The Redskins. Їх музика з  елементами соул та рокабіллі приваблювала молодь та долучала нове покоління до протестної традиції.

До того ж, під час антисоціальних реформ Маргарет Тетчер група проводила концерти для підтримки та  збору коштів звільненим шахтарям.

Ще один профспілковий виконавець Об’єднаного Королівства – Біллі Брегг. Його творчість називають поєднанням правовірного гніву панк-року і соціально орієнтованої фолк-традиція Вуді Гатрі і Боба Ділана. Брегг активно підтримував загальний страйк британських шахтарів у 80-их і досі приймає активну участь у благодійних, правозахисних та політичних акціях. Наприклад, у 2011 році брав участь в русі Occupy.

Багато профспілкових та протестних пісень з різних країн світу були перекладені на російську мову групою Аркадий Коц. Наприклад, оригінал “Стіни” написав у 60-тих каталонський бард Луіс Льях. Гурт також має немало власних композицій на захист пригнічених груп та свободи.

Якщо найвідоміші профспілкові пісні здебільшого англомовні, то першість по візуалці тримає Франція. Фото з місцевих профспілкових акцій завжди були найяскавішими. А в останні роки рух “жовтих жилетів“,  незважаючи на дуже різні оцінки, змушує говорити про себе ЗМІ всього світу. Профспілковцям та найменш захищеним робітникам вдалося ефективно використати універсальний, зрозумілий всім символ. Тепер він асоціюється з рішучістю та готовністю до жорстких протистоянь.  

Що ж до субкультура профспілок України, то протести часів незалежності чітко асоціюються з ударами шахтарських касок по бруківці. Після економічних потрясінь 90-их і масових виступів шахтарів та індустріальних робітників саме це стало символом робітничого руху України. І досі актуальності не втрачає.

Втім, для підтримки бойового духу з’являються нові форми протестної культури. Наприклад, профспілкові пісні, як на акції проти нового Трудового кодексу.

Або яскравих атрибутів на традиційних профспілкових акціях, які здатні привернути увагу преси та пересічних громадян. Чи гасел на кшталт “Бунтуй, кохай, права не віддавай” і “Роботи, зарплати, чиновників за грати”, з якими важко не погодитись та складно забути.

Субкультурні символи – це універсальна мова, що згуртовує та надихає, приваблює нових активістів та є зрозумілою для всіх трейдюніонів світу. І бойовим профспілкам варто про це пам’ятати та шукати шляхи через культуру до більшості українців.